Судова практика у кредитних спорах

Судова практика у кредитних спорах, на жаль, все частіше турбує пересічних українців. Багато українців опинилося в ситуації, коли банк звертається до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором (у розумінні банку), який укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Тож сьогодні на сайті Ukrjurist.com.ua  аналіз судової практики у кредитних спорах по аналогічним справам, а саме: правова позиція Верховного суду України.

У позовній заяві, крім стягнення основного боргу (тіла кредиту), банківська установа зазвичай просить стягнути також відсотки за користування грошовими коштами, суми пені і штрафу за порушення строків оплати кредиту.
Наразі судова практика у кредитних спорах змінюється поступово на користь споживача, про що свідчить правова позиція Великої Палати Верховного суду України, висловлена у справі №342/180/17 від 03 липня 2019р. Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватись чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Основна теза позиції Великої Палати Верховного суду України у даній справі заключається у тому, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання.

Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець ( в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв’язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
До вказаних правовідносин, на думку Великої Палати Верховного суду, неможливо застосувати норми статті 634 ЦК України про договір приєднання, оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. У даному випадку Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», неодноразово змінювались самим банком. З цього можна зробити висновок, що позивач-кредитор звертаючись до суду з позовом, може додати у якості доказів до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, вибираючи найбільш сприятливі для задоволення своїх інтересів.
Виходячи з того, що Правила надання банківських послуг та тарифи банку неодноразово змінюються, неможливо визначити, яка саме редакція діяла на момент підписання. З огляду на мінливий характер Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Велика Палата Верховного суду вказує на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Таким чином відсутні підстави робити висновок, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов’язань.
У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов’язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волеявивлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Рекомендуємо також звернути увагу на важливий висновок Великої Палати Верховного Суду у судовій практиці по кредитним спорам про те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг. Відбувається це тому, що Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, цей документ охоплює усі аспекти надання банківських послуг, тож потребує відповідної фахової підготовки, а також значного часу для того, щоб з’ясувати зміст кредитного договору. Таким чином, банк покладає на споживача (який є слабшою стороною у цих правовідносинах) невиправданий тягар з’ясування змісту конкретного кредитного договору, його умов та правил надання банківських послуг співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Основний висновок судової практики у кредитних спорах, який ми можемо зробити по результатам розгляду даної справи – підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання умов кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>