Вина й умисел платника податків

У цій статті Ukrjurist.com.ua обговоримо питання щодо концепції вини платника в податкових порушеннях. Спробуємо розібратися, як податківці доводитимуть вину й умисел платника у вчиненні податкового порушення.

Дані питання наразі є актуальними, оскільки із 01 січня 2021 року набрало чинності нове визначення поняття «податкове правопорушення» і запрацювали нові норми, які стосуються порядку застосування податкових штрафів.

Податкове правопорушення із 01 січня 2021 року

Згідно з новою редакцією пункту 109.1 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ. Ключова відмінність цього визначення від визначення до 1 січня 2021 року полягає в закріпленні нового критерію винного діяння (дії чи бездіяльності) платника податків.

Установлення вини у вчиненні податкового правопорушення можливе в разі доведення цього контролюючим органом. Тобто необхідною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення такого правопорушення є встановлення контролюючим органом у встановлених пунктом 109.3 статті 109 ПКУ випадках вини платника, яка означає, що особа мала та може дотримуватися закріплених ПКУ правил і норм. У статті 112 ПКУ встановлено підстави, за яких особа вважається винною: установлення можливості дотримання особою правил і норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, але невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Податковий кодекс України визначає, що встановлення контролюючим органом вини платника є обов’язковим при застосуванні до нього санкцій, передбачених пп.119.3, 123.2-123.5, 124.2-124.3, 125-1.2-125-1.4 ПКУ.

Це означає, що санкції за вищевказаними пунктами ( а саме: пп.119.3, 123.2-123.5, 124.2-124.3, 125-1.2-125-1.4 ПКУ)  податківці можуть застосувати, тільки у разі, якщо доведуть наявність вини платника. В інших випадках доводити вину платника податків для притягнення відповідальності податківцям не потрібно, достатньо самого факту вчинення ним порушення.

Таким чином, доводити вину платника податків податківцям потрібно при застосуванні підвищеного штрафу за умисне порушення, тобто довести не лише вину платника податків, але й наявність факту умислу у вчиненні даного порушення.

Вина й умисел платника податків

Вина й умисел – це різні поняття, це не синоніми. Тому сама собою наявність вини не має значення, поки не встановлений факт умислу при застосуванні підвищеного штрафу за умисне порушення.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі абзацу другого пункту 109.1 статті 109 ПКУ платник податків має цілеспрямовано створити умови для несплати або несвоєчасної сплати податків, що має призвести до невиконання податкового зобов’язання. Причому просто невчинення дій зі сплати податків не вказує на цілеспрямоване створення таких умов. Мають бути вчинені додаткові дії щодо протиправної змови з контрагентами, виведення капіталу тощо, які будуть свідчити про цілеспрямоване ухилення від виконання податкових обов’язків.

Звернемося до визначення понять вини й умислу згідно Податкового кодексу України.

Вина (згідно п. 112.2 ПКУ) – це коли платник міг не допустити порушення, але не вжив достатніх заходів для запобігання порушенню.

Умисел (згідно п. 109.1 ПКУ) – це коли існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ.

Обставини, що свідчать про умисел платника

З огляду на вищевказане, важливим є питання – які обставини свідчать про умисел платника у вчиненні порушення?

Звернемося до листа ДПСУ від 31.12.2020р. за №24242/7/99-00-20-01-02-07, у якому як основні обставини, що свідчать про умисел платника, названі такі:

  1. Створення видимості реальності здійснення госпоперацій. Це означає, що якщо податківці донарахують суму податкових зобов’язань з причини того, що визнають операцію нереальною, то вони застосують до платника штраф як за умисне порушення. Відповідно, штраф буде не в розмірі 10% за п. 123.1. ПКУ, а у розмірі 25% за п. 123.2 ПКУ, при повторному умисному порушенні штраф буде дорівнювати 50%.
  2. Відсутність ділової мети в операціях. Операціями без ділової мети зазвичай податківці вважають збиткові продажі. Якщо податківці визнають, що операція не мала ділової мети, то застосують штраф не в розмірі 10% за п. 123.1. ПКУ, а у розмірі 25% за п. 123.2 ПКУ, при повторному умисному порушенні штраф буде дорівнювати 50%.
  3. Оформлення операцій угодами, які не відповідають їх дійсному змісту.

Наприклад, виплата дивідендів нерезиденту-засновнику під виглядом оплати вартості товарів/послуг.

  1. Дефектність, відсутність первинних документів.

Додатковими обставинами, які свідчать про вину платника( як зазначено у листі ДПСУ від 31.12.2020р. за №24242/7/99-00-20-01-02-07) є те, що платник вчиняє порушення повторно або порушення є триваючим.

У листі ДПСУ від 26.03.2021р. за №7485/7/99-00-18-02-02-07 роз’яснюється, як довести умисел платника у вчиненні порушення при застосуванні санкцій за результатами камеральної перевірки. У цьому листі податківці намагаються підвести до висновку, що вина платника дорівнює умислу. Але Податковий кодекс України чітко розмежовує поняття умислу і вини:

вина – це коли платник міг не допустити порушення, але не вжив достатніх заходів для запобігання порушенню;

умисел – це коли платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ.

Наразі ще не сформувалася стала судова практика щодо визначення умислу платника податків та застосування підвищених штрафів за умисне податкове правопорушення. Але камеральні та документальні перевірки платників податків вже відбуваються згідно з новими нормами. Тож виникає немало спорів щодо застосування і доказування умислу платників податків при здійсненні податкового порушення. Найближчим часом Ukrjurist.com.ua надасть зразок адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за умисне податкове правопорушення.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>