Касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України

Ukrjurist.com.ua надає зразок касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

До Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а

Оскаржувач: Петров Петро Петрович,
вул. Бараболкіна буд. 113 м. Орджонікідзе
Дніпропетровської області, 52578
засоби зв’язку: т. 000 000 00 00
у справі № 191/0000/14-ц

за позовом: Петров Петро Петрович,
вул. Бараболкіна буд. 113 м. Орджонікідзе
Дніпропетровської області, 52578
засоби зв’язку: т. 000 000 00 00

до Відповідача: Петрова Івана Петровича,
проживає без реєстрації вул. Квітнева
буд. 136 м. Орджонікідзе
Дніпропетровської області, 52578,
засоби зв’язку: т. 000 000 00 00

КАСАЦІЙНА СКАРГА

1.Предмет касаційного оскарження
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №191/0000/14-ц за апеляційною скаргою Петрова Івана Петровича.

2.Межі касаційного оскарження
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №191/0000/14-ц ОСКАРЖУЄТЬСЯ В ЧАСТИНІ зміни строку стягнення аліментів з періоду до смерті — на 1 рік до 27 липня 2015 року.

3.Виклад обставин справи
07 липня 1977 року я уклав шлюб з Петровою Анною Іванівною, який був розірваний у 1992 році. Але після розірвання шлюбу я проживав однією сімєю з дружиною та дітьми до березня 2014р.
Від шлюбу я маю двох дітей — доньку Овдієнко Тетяну Петрівну, 11 серпня 1978 року народження, і сина Петрова Івана Петровича, 30 листопада 1980 року народження.
Після розірвання шлюбу я захворів, мені була встановлена 1 группа інвалідності, довічно. Мені важко пересуватися, я є повністю непрацездатним, потребую стороннього догляду. Діти мені не допомагають.
Я отримую пенсію, тяжко хворію, потребую стаціонарного лікування 2 рази на рік, постійно приймаю ліки і витрачаю на це гроші, також у зв’язку з тим, що мої діти не надають мені допомоги, я вимушений наймати сторонніх людей для допомоги і витрачати на це додаткові кошти. Це ставить мене у тяжке матеріальне становище.
28.07.2014р. я звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Петрова Івана Петровича про стягнення аліментів на моє утримання у розмірі 600,00 грн. щомісячно до моєї смерті.
11.03.2015р. Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, за результатом розгляду згаданого позову прийнято рішення, яким постановлено, стягнути з Відповідача аліменти на моє утримання у розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно, починаючи з 28.07.2014 року до моєї смерті.
20.03.2015р. не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу.
25.05.2015р. рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області вказане рішення змінено в частині строку стягнення аліментів з періоду до смерті — на 1 рік до 27 липня 2015 року. В іншій частині рішення залишено без змін.
З огляду на норми ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України та керуючись процесуальними правами сторони цивільного процесу, вважаю рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. винесеним із порушенням норм матеріального і процесуального права, на основі одностороннього та неповного з’ясування всіх обставин справи, що є підставою для його скасування.

4. Суть та правове обґрунтування касаційної скарги.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України, принципу верховенства права. У зв’язку з цим, суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша ст. 213 ЦПК).
У вищевказаній Постанові зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, відповідно до п. 11 Постанови, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
При прийнятті оскаржуваного рішення, судом не дотримано вищевказаних вимог законодавства, неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а відповідачем не доведено своїх заперечень.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо.
Обов’язок повнолітніх дочки, сина по утриманню батьків припиняється у випадку: а) поновлення працездатності матері, батька; б) припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі.
Стаття 204 Сімейного кодексу України містить підставу звільнення від такого обов’язку — ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов’язків. Ухилення від виконання обов’язків завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність). Тому відповідач мав надати суду докази того, що, вчиняючи тим або іншим способом, я свідомо прагнув ухилитися від виконання батьківських обов’язків.
В ст. 204 СК України міститься положення про те, що у виняткових випадках суд може присудити з повнолітніх дочки, сина аліменти на користь батьків на певний строк, що не перевищує трьох років. Тобто фактично йдеться про обмеження права батьків на утримання певним строком у межах трьох років. Тривалість строку, протягом якого стягуватимуться аліменти, визначає суд, з урахуванням фактичних обставин справи. Строк зазначається у рішенні суду. Після спливу цього строку повнолітні дочка, син не зобов’язані утримувати матір, батька.
Важливим є те, що вказане положення може бути застосоване судом, якщо встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. Саме у зв’язку з цією обставиною право батьків на утримання обмежується строком.
Але суду не було надано відповідачем ніяких доказів того, що я ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків, крім пояснень про це самого відповідача, не підтверджених ніякими доказами. Відповідач є зацікавленою особою у винесенні рішення про відмову у стягненні аліментів на моє утримання, тому його пояснення є суб’єктивними і не підтверджуються ніякими об’єктивними доказами. Посилання відповідача про те, що аліменти на його утримання і утримання його сестри не стягувались після розірвання шлюбу, свідчать якраз, що в цьому не було необхідності, оскільки я добровільно утримував сім’ю, проживаючи разом з дружиною та дітьми після розірвання шлюбу до березня 2014 року.
До того ж, обмежуючи моє право на утримання строком у один рік, Апеляційний суд Дніпропетровської області послався на матеріальне становище відповідача. «Як вбачається з матеріалів справи,позивач є інвалідом 1 групи і отримує пенсію у розмірі 1357 грн.79 коп., а відповідач не має постійного працевлаштування , а лише періодичні заробітки, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити період стягнення аліментів з безстрокового на один рік до 28 липня 2015 року до покращення матеріального стану відповідача.»
Повнолітні дочка, син зобов’язані надавати утримання батькам незалежно від власного статку. Обов’язок дітей не пов’язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Необхідно враховувати, що обов’язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх здатності надавати матеріальну допомогу дітям. В той час як обов’язок повнолітніх дочки, сина такою обставиною не обумовлений.
Додатково пояснюю, що відповідач не бажає працювати, його періодичні заробітки пов’язані не з об’єктивними причинами і відсутністю роботи, а з небажанням працювати. У той же час на протязі декількох років він займається торгівлею м’ясом без оформлення підприємницької діяльності, має достатній дохід, щоб сплачувати аліменти на моє утримання.
Таким чином, судом апеляційної інстанції при винесенні рішення 25.05.2015 р. не дотримано вимог ч.2.ст.160 ЦПК України, порушено основний принцип цивільного судочинства, що закріплений в ст.1. ЦПК України: про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, не належно досліджено обставини справи, не дано належної правової оцінки, базованої на нормах цивільного та цивільного-процесуального законодавства України доказам сторін.
Виходячи із вищенаведеного, враховуючи, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 р. за апеляційною скаргою Петрова Івана Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду від 11.03.2015 р. постановлене при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не застосовано норми матеріального та процесуального права, що мали бути застосовані, керуючись ст.ст. 213,214, 324, ч.3.ст.335, ст.336 ЦПК України, –

ПРОШУ СУД:

1. Прийняти до провадження касаційну скаргу Петрова Петра Петровича на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 р. по справі за апеляційною скаргою Петрова Івана Петровича на рішення Орджонікідзевського міського суду від 11.03.2015 р.

2. Скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. в частині зміни строку стягнення аліментів з періоду до смерті — на 1 рік до 27 липня 2015 року, та залишити в силі рішення Орджонікідзевського міського суду від 11.03.2015 р. по даній справі.

Додатки:
1. Довідка МСЄК про встановлення групи інвалідності;
2. Копії оскаржуваних рішень на 2 арк.; (копії прошиті та скріплені печаткою суду будуть направлені на адресу суду касаційної інстанції після отримання належно посвідченої копії в суді 1-ї інстанції, що відбудеться після повернення справи з суду Апеляційної інстанції в суд 1-ї інстанції.)
3. Копія касаційної скарги з додатками для відповідача.

12.06.2015 р.                                                                                П. П. Петров

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>