Звільнення за власним бажанням — чи можна відкликати заяву про звільнення?

zvilnennya_za_vlasnym_bashhannyam_звільнення_за_власним_бажанням

До нас звернулась клієнтка за допомогою у вирішенні життєвої ситуації, яка склалась наступним чином: її чоловік після непорозуміння на роботі написав заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву зареєстрували, зобов’язали працівника відпрацювати два тижні. Двотижневий строк спливає через кілька днів, а чоловік нашої клієнтки вже передумав звільнятися, вирішив, що даремно погарячкував. Яким чином поступити у такій ситуації, щоб залишитися працювати на підприємстві і не бути звільненим за написаною раніше заявою? Чи може працівник, який написав заяву про звільнення, передумати звільнятися і продовжувати працювати на підприємстві ?
Щоб відповісти на це питання, розглянемо особливості звільнення за ініціативою працівника.

Звільнення за власним бажанням

Якщо працівник хоче звільнитися, то він може скористатися своїм правом — звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення доступний як працівникові, з яким укладений безстроковий договір (ст. 38 КЗпП), так і працівникові, працевлаштованому за строковим договором (ст. 39 КЗпП), але з певними нюансами.
В нашому випадку з працівником був укладений безстроковий трудовий договір, тож розглянемо особливості звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладений саме безстроковий договір. Будь-який працівник, прийнятий на підприємство за безстроковим трудовим договором, може звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України без пояснення причин.

Обов’язок попередити роботодавця

Пояснювати причини звільнення нікому непотрібно, але завчасно попередити про звільнення необхідно. У працівника є обов’язок — про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням попередити роботодавця письмово за два тижні. У якій формі це зробити? Подати роботодавцю заяву про звільнення, в заяві указати підставу для розірвання трудового договору (в даному випадку — це ст. 38 КЗпП України) і бажану дату звільнення. Заяву слід підписати і проставити дату її складання. Будьте уважні, оскільки відсутність цих реквізитів може стати підставою для визнання заяви недійсною.
Законодавство дозволяє повідомити про звільнення як у період роботи, так і в період відсутності на роботі (наприклад, якщо працівник відсутній на роботі у зв’язку зі знаходженням у відпустці або у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю).
Підтвердженням того, що попередження про звільнення було здійснено, та дати, з якої обчислюється двотижневий строк попередження, як правило, є факт накладення на заяві працівника резолюції відповідною посадовою особою із зазначенням дати.
Якщо виникла ситуація, що роботодавець відмовляється приймати таку заяву, можна скористатися послугами поштового зв’язку і направити заяву про звільнення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Направлена таким чином заява вважатиметься прийнятою роботодавцем у день отримання, який указаний у поштовому повідомленні. Це важливо пам’ятати, оскільки відлік двотижневого строку починають обчислювати не з дати, вказаної в заяві, а з фактичної дати попередження роботодавця – тобто у даному випадку з дати отримання листа, вказаної у повідомленні про вручення.

Обчислення двотижневого строку

Законодавством передбачені правила обчислення строків – так, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня, а якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Це передбачено ст. 241-1 КЗпП України.
Останнім днем роботи, тобто днем звільнення при розірванні трудового договору за ініціативою працівника, є той же день тижня, у який працівник попередив про це роботодавця письмово.

Приклад
Працівник у четвер 14 вересня 2017 року подав заяву про звільнення (попередив роботодавця про розірвання трудового договору). Останнім днем його роботи є четвер — 28 вересня 2017 року.

На практиці нерідко трапляються й такі випадки, коли у заяві про звільнення за власним бажанням працівник взагалі не вказав бажану дату звільнення, з якої він просить його звільнити. Але роботодавець не має права відмовити працівникові у розгляді його заяви про звільнення лише через те, що там не вказана дата звільнення ― у подібних ситуаціях датою звільнення просто вважається день, який настане через два тижні після подання заяви про звільнення (тобто з фактичної дати попередження роботодавця).
Нерідко клієнти запитують, а чи завжди обов’язковий двотижневий відробіток після подання заяви? Чи можна звільнитися за власним бажанням без поважних причин без двотижневого відробітку? При звільненні за власним бажанням без поважних причин вирішення цього питання залежить від роботодавця. Працівник недаремно повідомляє про бажану дату звільнення в заяві. Адже сторони можуть домовитися про будь-який строк відробітку в межах 2 тижнів або про відсутність двотижневого відробітку. Тобто в працівника є шанс бути звільненим навіть у день подання заяви, якщо роботодавець надасть таку згоду.
Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Незважаючи, що передбачений строк попередження про розірвання трудового договору необхідний насамперед самому роботодавцеві для підшукання на це місце іншого працівника, роботодавець не має права звільнити працівника раніше вказаного у заяві строку, якщо про це працівник не просить. Роботодавець може видати наказ про звільнення за заявою працівника до закінчення зазначеного в ній строку попередження, вказавши дату звільнення, визначену працівником.
Будьте уважні і пам’ятайте, що написання заяви про звільнення за власним бажанням не дає ніяких послаблень у дотриманні трудової дисципліни — до закінчення двотижневого строку відробітку працівник не має права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір вже за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи застосування до працівника інших заходів дисциплінарного впливу.
Після закінчення строку попередження про звільнення за власним бажанням працівник має право припинити роботу. У цьому випадку трудовий договір вважається розірваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання роботодавцем наказу про звільнення.

Відкликання заяви про звільнення

Цікавий момент! Якщо після закінчення двотижневого строку попередження працівник не був звільнений, продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільнити його на підставі поданої раніше заяви. Також не можна звільнити працівника й у тому випадку, якщо він у межах двотижневого строку відкличе свою заяву про звільнення за власним бажанням.
Працівник, який написав заяву про звільнення за власним бажанням, має право будь-коли до закінчення двотижневого строку попередження відкликати свою заяву. Трудове законодавство не встановлює обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення. Тому працівник може заявити про відкликання своєї заяви і в усній формі. Якщо виникне спір з цього приводу, для доведення факту відкликання заяви про звільнення можуть братися до уваги будь-які докази, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
У частина друга ст. 38 КЗпП України вказується, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Зі змісту цієї норми законодавства можна зробити висновок, що навіть коли відповідно до наказу про звільнення працівника в останній день його роботи з ним був проведений розрахунок і видана належним чином трудова книжка, але наступного дня працівник знову вийшов на роботу і наполягає на скасуванні наказу про звільнення, роботодавець повинен скасувати цей наказ та анулювати належним чином запис про звільнення в трудовій книжці, оскільки працівник фактично не залишив роботи.
Проте ця норма діє лише тоді, коли на робоче місце (чи посаду) не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Пленум Верховного Суду України (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9) роз’яснює, що звільнення працівника не проводиться за раніше поданою ним заявою лише у випадку, якщо працівник відкликав свою заяву до закінчення строку попередження і то за умови, що на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства (частина четверта ст. 24 КЗпП).
У разі одночасного подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням і заяви про надання невикористаної відпустки або її частини (при цьому день звільнення буде поза межами двотижневого строку попередження) працівник має право повернутися на роботу і відкликати заяву про звільнення лише протягом двотижневого строку попередження. Якщо цей строк закінчився і подана заява про звільнення не скасована, працівник уважатиметься таким, що залишив роботу і втратив право на повернення після закінчення відпустки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>