Особливості договору дарування та заповіту

Одним із аспектів права власності є право розпоряджатися своїм майном. Тож доволі часто перед власником постає питання, як правильно розпорядитися своїм майном, у який спосіб передати майно іншій особі. І нерідко у цьому випадку порівнюють договір дарування та заповіт – який з них при вирішенні майнових питань найбільш доцільний. Для того, щоб зробити правильний вибір у конкретній ситуації, Ukrjurist.com.ua пропонує ознайомитись з особливостями договору дарування та заповіту.

Особливості заповіту

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Головною особливістю заповіту являється те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після настання певних обставин, а саме: після смерті спадкодавця. До цього моменту, незалежно від зробленого розпорядження на користь іншої особи, особа, що зробила заповіт, і надалі залишається власником майна з усіма повноваженнями. Тобто може вільно цим майном розпоряджатися на свій розсуд.

Ще одна особливість заповіту, яку важливо знати і пам’ятати як спадкодавцю, так і спадкоємцю – заповіт можна у будь-який момент скасувати чи змінити, якщо особа, що склала заповіт, цього забажає. Протягом життя заповіт можна змінювати безліч разів, ніяких обмежень у цьому відношенні не існує. При цьому кожний новий заповіт автоматично скасовує попередній. Чинним буде той заповіт, дата складання якого пізніша.

Варто мати на увазі ще одну особливість заповіту, яка пов’язана з таким поняттям як обов’язкова частка у спадщині.

Згідно закону, існує певне коло спадкоємців, якому гарантується частка у спадщині, незалежно від змісту заповіту і волі спадкодавця. До таких спадкоємців, як і очікується, належать найбільш незахищені і вразливі верстви населення: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця.

Це повинна враховувати особа, якій заповідається майно: якщо спадкодавець мав намір передати такій особі усе належне йому майно і вказав про це у заповіті, за умови існування вищевказаних категорій спадкоємців, він отримує лише певну частку спадкового майна.

Заповідальний відказ та заповіт подружжя

Ще однією особливістю заповіту є заповідальний відказ,  який врегульований статтею 1237 Цивільного кодексу України. Згідно цієї статті заповідач має право зробити заповідальний відказ – доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи. вказаної в заповіті.

Законом передбачена також особлива форма заповіту – заповіт подружжя. Якщо подружжю належить майно на праві спільної сумісної власності, подружжя має право у відношенні такого майна скласти спільний заповіт. У разі складення такого заповіту після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив. особа, визначена подружжям у заповіті, має право на спадкування у разі смерті останнього.

Договір дарування і його відмінність від заповіту

Дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В залежності від майна, яке передається по договору дарування, такий договір може укладатися в усній, простій письмовій формі, письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Якщо предметом дарування є нерухоме майно, договір у відношенні такого майна укладається у письмовій формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.

Обдарований набуває всіх прав на майно дарувальника з моменту прийняття ним дарунку. І з того ж моменту він може вільно розпоряджатися цим майном.

Ще однією відмінністю договору дарування від заповіту є те, що дарувальник не може встановлювати будь-які умови, обов’язки, обмеження щодо подарованого майна. Договір дарування – це безумовний договір.

На відміну від договору дарування заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.

Заповіт чи договір дарування

На питання, що вибрати і якому правочину надати перевагу – заповіту чи договору дарування – не має і не може бути однозначної відповіді. Це залежить від конкретної ситуації і від особи, інтереси якої ми розглядаємо.

Так, заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця, оскільки він може у будь-який час змінити свою думку і скласти новий заповіт. Також важливо те, що спадкодавець до самої своєї смерті залишається власником майна і може ним розпоряджатися на свій розсуд. Таким чином, заповіт є найнебезпечнішим способом для людини, яка заповідає своє майно.

Договір дарування є більш оптимальним способом для людини, якій передається майно у власність. Скасувати договір дарування практично неможливо, за винятком надзвичайно вагомих обставин, наприклад, недієздатність на момент укладання договору.

“Не даруйте та не укладайте договір дарування, якщо ви не впевнені в самій людині (обдаровуваному), щоб потім не виникало непередбачених обставин. Поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, а вони просто виселяють дарувальника (колишнього власника), який на старості років не має власного житла”, — радять у Мін’юсті на сторінці у Фейсбук.

Можемо зробити висновок, що універсального способу немає і кожну конкретну ситуацію необхідно аналізувати окремо, щоб вибрати найбільш оптимальний варіант.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>